Цей день в історії

Комп'єнське перемир'я. Рівно 101 рік тому припинилася Перша Світова війна

       11 листопада 1918 р. о 5:12 ранку у штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фердинанда Фоша у Комп’єнському лісі німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир’я, запропоноване союзним командуванням. За 6 годин документ набув чинності, після чого пролунав артилерійський салют із 101 залпу.

      Об 11 годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!». Німеччина визнала себе переможеною. Воєнні дії припинялися. Так закінчилася Перша світова війна.

Здійснилося популярне у Франції гасло «Боші за все заплатять». Вся захоплена німцями бельгійська скарбниця, а також отримане ними в рахунок контрибуції російське та румунське золото передавалось союзникам.

             Всі угоди, укладені раніше Німеччиною з іншими державами, оголошувались недійсними. 13 листопада 1918 року Радянська Росія оголосила про його анулювання Берестейського договору.

                                      Що принесло Комп’єнське перемир’я Україні?

        11 листопада 1918-ого головнокомандувач німецьким Східним фронтом видав наказ про евакуацію німецьких військ із України.

          11 листопада 1918-ого територія Північної Буковини (більша частина сучасної Чернівецька область) передана до складу Королівства Румунія; румунські війська захопили Чернівці.

        11 листопада 1918-ого поляки скинули окупаційний режим німців у Варшаві; проголосили незалежність Польщі. Галичина опинилася у складі Польщі.

                   

                                                                     

 Яків Іванович Бутович (1881 – 1937)

Конезаводчик, громадський діяч, колекціонер, 

засновник унікального приватного музею,

присвяченого коням, автор праць з 

племінного конярства.

Яків Іванович Бутович народився селі Касперо-Миколаївка Херсонської губернії 1881 року в сім’ї дворянина Івана Ільїча Бутовича. Отримав освіту в Полтавскому кадетському корпусі. Закінчив Миколаївське кавалерійське училище. Був на службі у Волинському драгунському полку. Брав участь у російсько-японській війні.

З 1900 року Яків Бутович розпочав збирати картини і фотографії на іппічну тематику, також бронзові скульптури і книги про коней.

У 1904 році Бутович придбав маєток поміщика Шишкіна у Високих Байраках, переіменувавши його в Кінський Хутір. Саме під назвою «Кінський Хутір» завод Бутовича став відомим в конезаводських колах. Його конезавод проіснував у Високих Байраках з 1905 по 1909 роки.

          З 1907 року Бутович напевний час покидає Високі Байраки і переїжджає до Москви, де його вже добре знали в конезаводських колах.  Він повністю присвячує час створенню журналу «Рисак и скакун».

               На жаль, Кінський Хутір проіснував недовго у Високих Байраках. Вже у 1909 році Бутович купує маєток в селі Прилєпи Тульської губернії рублів, куди і переводить свій конезавод з Байраків. 

        Справжня слава до Бутовича прийшла вже як до керівника Прилєпського конезаводу. Його діяльність стала напрочуд вдалою, багато коней стали учасниками різних конеспортивних заходів та виставок. Особливо прославився жеребець "Кронпринц", який, доречі, народився у Високих Байраках. 

            Після більшовицького перевороту 1917 року Яків Іванович відмовився емігрувати, хоча й мав маєток на Рів'єрі (Франція). Прилєпский кінний завод був націоналізований і переданий під управління Наркомата землеробства. В роки революції був консультантом С. М. Будьонного. Пізніше працював директором Прилєпського конезаводу Наркомата землеробства СРСР та головним хранителем його великої кінної галереї. 

        В 20-х роках Бутовича піддано репресіям як «ворога народу та саботажника», а 1928 року його конезавод був ліквідований без пояснень.

                Яків Іванович пережив кілька арештів, в’язниці, концтабір на Соловках, а 1937 року знову арештований і розстріляний. 

          Лише в 1960 році Прилєпам повернено статус племінного конезаводу. Сьогодні він залишається дуже відомим конезаводом, в будинку Бутовича діє музей коня, де досі зберігається величезна його колекція картин, скульптур та книг. Щороку в пам’ять про видатного конезаводчика на іподромі в Прилєпах розігрується приз «Меморіал Я. Бутовича».
    Справжнє посмертне визнання до Якова Бутовича прийшло вже в останні десятиліття, коли були надруковані дивом вцілілі рукописи його мемуарів. 
    В рамках процесу декомунізації в Україні, зокрема вул. Щорса в Миколаєві, було переіменовано у вулицю Якова Бутовича.
______________________________________________________________

1. Презентація "Яків Бутович" 

2. Книга "Архив сельца Прилепы" (на основі мемуарів Я. І. Бутовича)

3. Книга "Лошади моего сердца" (на основі мемуарів Я. І. Бутовича)

Позакласний захід з географії

https://drive.google.com/open?id=0B-HLBY_7JNIXYURDUG9sYTBuNUU
https://drive.google.com/open?id=0B-HLBY_7JNIXMGtsbzF3M0JCZW8
https://drive.google.com/open?id=0B-HLBY_7JNIXX25PTEtOclBsM28

Вшанування пам'яті 

жертв Голодоморів та політичних репресій у Високобайрацькому НВК

 Щороку в нашій державі в кінці листопада проводяться урочисті заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв Голодомору в Україні. Це одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, яку можна з впевненістю називати «геноцидом» українського народу. Геноцид означає будь-яке з діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову групу як таку.

      І дійсно, в першій половині ХХ століття стосовно українців здійснювалась цілеспрямована політика радянського керівництва, що включала умисне створення  умов життя, зокрема позбавлення доступу до продуктів харчування і ліків, розрахованих, щоб знищити частину населення.

      Слід зауважити, що голодоморів в Україні було три (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.). Але найбільш цілеспрямованим щодо нашого народу та наймасовішим став саме Голодомор 1932-1933 років, жертвами якого за різними підрахунками стали від 3 до 8 мільйонів українців.

      27 листопада для учнів нашого НВК вчителем історії Грінченко В. В. було проведено урок пам’яті, присвячений вшануванню мільйонів тих, хто став жертвами радянської тоталітарної системи. Метою заходу було висвітлити реальні причини Голодомору в Україні, чому українське селянство чинило великий опір колективізації та показати до яких страшних наслідків призвів сталінський україноненависницький режим.

      Великий акцент під час заходу було зроблено на те, що хоч історія України і переповнена трагізмом та болем, оскільки український народ століттями боровся за своє існування, та все ж він вистояв, отримав власну державу і прагне незалежно від інших творити й надалі свою історію. Ми маємо позбутися комплексу народу-жертви і, надихнувшись силою предків, що гідно вистояли складні часи, захищати свою державу та свій народ від нових випробувань, які несе нам сьогодення.

       

ГОЛОКОСТ

        28 вересня у Високобайрацькому НВК відбувся виховний захід, присвячений 74-ій річниці трагедії Бабиного Яру. Щороку ми вкотре вшановуємо з учнями жертв тих страшних подій Другої світової війни, які увійшли в історію під назвою Голокост. Саме в останні дні вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр у Києві відбувся наймасовіший розстріл євреїв нацистськими окупантами. За різними данними тоді загинуло від 33 до 40 тис. безневинного єврейського населення, а за весь період окупації близько 200 тис. людей.

       З метою розкриття причин цієї трагедії та й взагалі причин того, чому євреї в Європі зіткнулись із шаленою дискримінацією та винищенням протягом тривалого часу, учням було запропоновано переглянути мультимедійну презентацію та відеофільм на дану тематику. Подані фото-, відеоматеріали та історична інформація дали можливість учням зрозуміти природу антисемітизму (ворожого ставлення до євреїв), пояснити, чому євреї живуть по всьому світі, та спростувати усталені упередження щодо людей цієї національності.

        Головна мета заходу полягала у формуванні толерантної особистості, яка поважає та з розумінням ставиться до людей з певними відмінними рисами, як то національні, фізичні чи психологічні особливості.