Яків Іванович Бутович (1881 – 1937)

Конезаводчик, громадський діяч, колекціонер, 

засновник унікального приватного музею,

присвяченого коням, автор праць з 

племінного конярства.

Яків Іванович Бутович народився селі Касперо-Миколаївка Херсонської губернії 1881 року в сім’ї дворянина Івана Ільїча Бутовича. Отримав освіту в Полтавскому кадетському корпусі. Закінчив Миколаївське кавалерійське училище. Був на службі у Волинському драгунському полку. Брав участь у російсько-японській війні.

З 1900 року Яків Бутович розпочав збирати картини і фотографії на іппічну тематику, також бронзові скульптури і книги про коней.

У 1904 році Бутович придбав маєток поміщика Шишкіна у Високих Байраках, переіменувавши його в Кінський Хутір. Саме під назвою «Кінський Хутір» завод Бутовича став відомим в конезаводських колах. Його конезавод проіснував у Високих Байраках з 1905 по 1909 роки.

          З 1907 року Бутович напевний час покидає Високі Байраки і переїжджає до Москви, де його вже добре знали в конезаводських колах.  Він повністю присвячує час створенню журналу «Рисак и скакун».

               На жаль, Кінський Хутір проіснував недовго у Високих Байраках. Вже у 1909 році Бутович купує маєток в селі Прилєпи Тульської губернії рублів, куди і переводить свій конезавод з Байраків. 

        Справжня слава до Бутовича прийшла вже як до керівника Прилєпського конезаводу. Його діяльність стала напрочуд вдалою, багато коней стали учасниками різних конеспортивних заходів та виставок. Особливо прославився жеребець "Кронпринц", який, доречі, народився у Високих Байраках. 

            Після більшовицького перевороту 1917 року Яків Іванович відмовився емігрувати, хоча й мав маєток на Рів'єрі (Франція). Прилєпский кінний завод був націоналізований і переданий під управління Наркомата землеробства. В роки революції був консультантом С. М. Будьонного. Пізніше працював директором Прилєпського конезаводу Наркомата землеробства СРСР та головним хранителем його великої кінної галереї. 

        В 20-х роках Бутовича піддано репресіям як «ворога народу та саботажника», а 1928 року його конезавод був ліквідований без пояснень.

                Яків Іванович пережив кілька арештів, в’язниці, концтабір на Соловках, а 1937 року знову арештований і розстріляний. 

          Лише в 1960 році Прилєпам повернено статус племінного конезаводу. Сьогодні він залишається дуже відомим конезаводом, в будинку Бутовича діє музей коня, де досі зберігається величезна його колекція картин, скульптур та книг. Щороку в пам’ять про видатного конезаводчика на іподромі в Прилєпах розігрується приз «Меморіал Я. Бутовича».
    Справжнє посмертне визнання до Якова Бутовича прийшло вже в останні десятиліття, коли були надруковані дивом вцілілі рукописи його мемуарів. 
    В рамках процесу декомунізації в Україні, зокрема вул. Щорса в Миколаєві, було переіменовано у вулицю Якова Бутовича.
______________________________________________________________

1. Презентація "Яків Бутович" 

2. Книга "Архив сельца Прилепы" (на основі мемуарів Я. І. Бутовича)

3. Книга "Лошади моего сердца" (на основі мемуарів Я. І. Бутовича)